Г. Г. Кірейцев так визначає сутність креативного обліку: «Це обґрунтований метод відображення підприємницької діяльності, який не передбачено обліковими стандартами, метод, який віддає перевагу сутності над формою» [44, c. 70]. Виходячи з цього, чинні нормативні документи з бухгалтерського обліку банків містять не тільки однозначні правила і норми обліку господарських операцій, а й передбачають різні їх альтернативні варіанти (методи нарахування амортизації, розрахунку процентних доходів тощо). Саме гнучкий, творчий, креативний підхід було покладено в основу методологічно обґрунтованих напрямів реформування облікової системи банківських установ України. 1.3. ОЦІНКА МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ ДО РЕФОРМУВАННЯ ОБЛІКОВОЇ СИСТЕМИ БАНКІВ УКРАЇНИ Міжнародний досвід розвитку ринкових економічних відносин свідчить про велику увагу спеціалістів, практиків, науковців до поглиблення розуміння місця і ролі в цих відносинах системи бухгалтерського обліку та її основних складових — фінансового, управлінського і податкового обліку. Не залишаються поза увагою і напрями вдосконалення загальної інтегрованої облікової системи як взаємозв’язаних видів обліку: оперативного, статистичного та бухгалтерського. Загальновідомо, що ефективне функціонування підприємства будь-якої форми власності значною мірою залежить від урахування інформаційного впливу на процес управління, тобто від використання особливого виду готового продукту — бухгалтерської інформації. Ця інформація має враховувати зміни всіх параметрів фінансово-господарської діяльності суб’єкта ринкових відносин, що можливо тільки за організації (через облікові механізми) чітко налагодженої системи обліково-аналітичного забезпечення процесу прийняття управлінського рішення. Слід визнати, що питання вивчення міжнародного досвіду з проблеми формування високоефективної системи обліку у вітчизняній науковій практиці завжди пов’язувалося із необхідністю її реформування. Проте за кілька останніх років це питання вийшло за межі теоретичних міркувань і стало на практичні рейки пошуку можливих напрямів удосконалення вже реформованої облікової системи. З усіх складових загальної інтегрованої системи обліку найсуттєвіших змін з огляду на досвід інших країн світу зазнала система «Бухгалтерський облік». У чинній ще донедавна системі обліку в Україні всі правила та норми визначались законодавчо. Існування централізованої планової економіки, за якої пряма підзвітність знизу—вгору передбачала чітку відповідність методології обліку господарських операцій нормативним правилам, облік фінансових результатів розглядався передусім як інформація для розрахунків з бюджетом за податковими та іншими обов’язковими платежами. За таких обставин зникала, власне, основна ідея обліку як функції управління. Управлінська функція трохи активніше виявлялась у внутрішньогосподарському госпрозрахунку, але теж тільки за умови чіткого визначення центрів відповідальності та центрів витрат, бо навіть загальне управління господарським суб’єктом за адміністративно-командної форми господарювання здійснювалося централізовано. За такого підходу звітна інформація так чи інакше мала відображати показники виконання планових завдань, доведених «згори». Через те будь-які відхилення в обліку від нормативних правил класифікувалися як порушення його організації чи ведення. Більше того, затверджені облікові норми не передбачали обліковування активів та зобов’язань за реальними показниками їхнього стану. Найнаочнішим прикладом цього був так званий касовий метод визначення результатів реалізації. Факт реалізації прямо пов’язувався з отриманням виручки (надходженням грошей за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги). Проте, як правило, між датою утворення доходу та датою реалізації існує значний часовий проміжок, отже, несплачена сума в обліку фіксувалася як дебіторська заборгованість. Ця методика призводила до незбігу доходів і витрат у звітних періодах, тобто до викривлення реальних фінансових показників діяльності в цих періодах. Для...